Рекомендую прочитати.

У вирі різноманітної інформації ми часто не бачимо того, що вже було написано з педагогіки чи методики викладання до нас, ми намагаємося постійно винайти колесо, але достатньо зазирнути у раніші публікації вчених та практиків і ми на багато теперішніх речей подивимося новим поглядом. Випадково натрапила на дану роботу, дуже сподобалася, тому рекомендую всім учителям історії ознайомитися з нею, а особливо молодим учителям із досвідом роботи до п’яти років.

Н. О. Вєнцева. Вивчення історичних постатей на уроках історії України в 7 класі. Харків. Видавнича група «Основа» 2010.

Коротко з даної публікації.

Українські методисти І. Рибак та Н. Ольхіна узагальнили досвід, щодо вивчення на уроках історичних постатей і пропонують вчителям такі варіанти організації цієї роботи.

Варіант 1. Алгоритмічний.

Вивчення особистості здійснюється за певною послідовністю.

1.Запам’ятовування прізвища, імені особи. 2. Ознайомлення з етапами та змістом діяльності особистості. 3. Засвоєння її ідей, поглядів, переконань, ідеалів. 4. Вияснення, інтереси якої соціальної групи віддзеркалювала ця особистість. 5. Вивчення оцінок особистості її сучасниками та сучасними дослідниками. Запропонований підхід забезпечує наукові засади вивчення особистості. Вчитель та учні можуть додавати чи виключати окремі блоки даного ланцюжка в залежності від мети вивчення та наявності навчального матеріалу.

Варіант 2. Біографічно-оціночний.

Вивчення особистості здійснюється через рішення біографічних задач. Вчитель поступово сприяє накопиченню учнями інформації про видатну особу. Коли учні мають достатній обсяг інформації, вчитель пропонує загальну довідку про особистість, не називаючи її ім’я.

Варіант 3. Порівняльний.

В процесі вивчення певної теми вчитель пропонує заповнювати порівняльну таблицю, яка допомагає аналізувати та систематизувати інформацію.

Складові таблиці.

  1. Якості особи

  2. Походження

  3. Сила характеру

  4. Прагнення до влади

  5. Розумові здібності

  6. Хист державного діяча

  7. Послідовність в діях

  8. Авторитет у країні, світі

  9. Його оцінка сучасниками та нащадками

Заповнення таблиці обов’язково виявить неможливість чітко визначити певні якості у деяких осіб, що при вміло скерованій самоосвітній діяльності учнів сприятиме опрацюванні додаткових джерел знань.

Варіант 4. Оціночно-екстримальний.

Учні разом з вчителем дають оцінку особистості за її поведінкою в екстремальній ситуації. Приклад. У 1097 році за ініціативою Володимира Мономаха у Любечі відбувся з’їзд князів. На якому було прийнято рішення, що «Кожен хай держить отчину свою».

До яких наслідків у майбутньому могло привести утвердження цього принципу?

М.Грушевський вважав, що з’їзд – це початок нових усобиць, П.Толочко наполягав на позитивному значенні з’їзду князів в Любечі.

Дайте оцінку цьому факту.

Варіант 5. Частково-оціночний. Вчитель разом з учнями дає оцінку особистості за окремими, але яскравими сторінками їх біографії.

Приклад.

Оцініть діяльність Д.Галицького за його справами.

Син князя Романа Мстиславовича. 1205 р., під час боярських заворушень жив при дворі угорського короля. Потім княжив у дрібних удільних князівствах Волині (разом з братом Васильком). Брав участь у битві русичів з монголами на р. Калці 1223 р. Неодноразово виступав проти польських та угорських завойовників, зосередив під своєю владою кілька удільних князівств, створив регулярне військо, оволодів Волинню, Галицьким князівством. Наступного року приєднав до своєї держави Київську землю. 1238 р. розгромив рицарів-хрестоносців під Дорогочином. Визнав зверхність Золотої Орди, але подовжував вести незалежну політику. Папа Римський надіслав йому королівську корону, яку князь прийняв і був коронований нею у Дорогочині 1253 р. Останні роки життя провів у боротьбі за цілісність своєї держави. Заснував кілька міст, зокрема Львів та Холм (нині м. Хельм у Польщі). Помер у Холмі. Після його смерті Галицько-Волинська держава – одна з наймогутніших держав тогочасної Європи – занепала.

Варіант 6. Прогнозовий. Визначення та оцінка якостей особистості за впливом їх ідей та діяльності на нащадків. Вміння зробити правильний прогноз розвитку особи, культури, суспільства, держави.

Приклад. Життя, ідеї та діяльність Ярослава Мудрого.

Ярослав – син Володимира Святославовича та полоцької княжни Рогнеди. На десятому році життя, 988р., він був відірваний від матері і поставлений батьком намісником у Ростово-Суздальській землі, в Поволжі. Четверть століття просидів Ярослав на дуже відповідальному новгородському престолі. І до книг він мав нахил, читаючи (їх) часто вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову письмо (святиє), і списали багато книг. І придбав він (книги), що ними поучаються віруючі люди і втишаються ученням божественного слова. Сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє. У роки його (Ярослава) правління в Києві було створено перше писане законодавство «Руську правду». Ярослав розбудував Київ, прикрасив його величезними спорудами: Дійсно Ярослав був самодержцем всієї Руської землі, як казали в таких випадках літописці. У роки його князювання ранньофеодальна імперія – Київська Русь – досягла чи не найвищої точки свого економічного злету й політичної моці. Тому ім’я Ярослава шанували на Русі протягом наступних століть За часів Ярослава зріс рівень культури й освіти в Київській державі. Київ перетворився на одну з впливових столиць Європи, суперничав з Константинополем. Оборонні споруди «міста Ярослава» – грандіозні земляні вали – були вершиною тогочасного фортифікаційного мистецтва. У цей період утворилась одна з наймогутніших держав тогочасної Європи, держава, яка відповідала найвищим зразкам тогочасної цивілізації

Варіант 7. Дослідницький. Уявлення про історичного діяча, його систему поглядів, діяльність. Оціночні судження формуються в учнів у процесі виконання лабораторно-практичних робіт. Більш детально вказаний метод описаний в монографії К. Баханова «Лабораторно-практичні роботи з історії України».

Варіант 8. Накопичувальний. Вивчення особистості здійснюється шляхом складання біографічних довідок, але в певній послідовній системі. Вчитель на початку року орієнтує учнів на вивчення певних історичних осіб. Накопичення інформації здійснюється учнями в урочний та позаурочний час, але за певними блоками. На кожен урок учень повинен дати свою порцію інформації. На кінець вивчення конкретного історичного періоду в учня накопичується матеріал, який дозволяє йому достатньо глибоко зрозуміти особистість.

Варіант 9. Художньо-публіцистичний. Вивчення особистості здійснюється в процесі вивчення матеріалу підручника, хрестоматії, наукової та додаткової літератури, закінчується написанням рефератів, повідомлень, нарисів, есе, творів і мініатюр. Цей метод дозволяє не лише глибоко вивчати особистість, але й розвивати творчі здібності дітей.

Варіант 10. Схематичний. Вивчення життя та діяльності історичних осіб через складання та використання схем-портретів. Навчальні схеми-портрети – наочні символи історичних подій які групуються навколо імені історичного діяча, створюючи цілісний образ історичного періоду. Схеми-портрети можна використовувати таким чином: на етапі закріплення, як логічні опорні схеми; при перевірці домашнього завдання: завдання різного типу; при вивченні нового матеріалу (демонстративна схема); складання схем-портретів – як творче завдання; як наочність; на повторювально-узагальнювальному, підсумкових уроках, при порівнянні.

Наприклад : порівняйте діяльність Я. Мудрого та В. Великого..

Більш детально цей метод описаний в статті В. Тоболіна з аналогічною назвою в журналі «Історія в школах України», 1999. – № 1. – с. 25-27.

Варіант 11. Ігровий. Вивчення історичних осіб здійснюється через застосування дидактичних ігор. Крім того широко використовуються алгоритми та пам’ятки для характеристики діяльності історичного діяча. Наприклад: 1. Пригадайте або встановіть коли і в якій країні жив та діяв історичний діяч. 2. Опишіть його зовнішність та характер. (які риси допомагали або заважали йому досягти мети? Що ви в ньому цінуєте, а що засуджуєте?). 3. Перерахуйте основні результати його діяльності. 4. Встановіть, в інтересах кого він діяв. 5. Оцініть діяльність історичної особи (загальний висновок, власне ставлення) .

Перелік методів, які можуть застосовувати вчителі при вивченні особистості, не є повним. При цьому з свого арсеналу не слід виключати і традиційні методи навчання (розповідь вчителя про видатну особу, пояснення, розв’язання проблемних завдань, складання плану-оцінки, узагальнюючих характеристик, тощо).