Богда́н (Зино́вій-Богда́н) Михайлович Хмельни́цький (27 грудня 1595 ( 6 січня 1596 – 27 липня ( 6 серпня 1657) - політик, полководець, дипломат, провідник національно - визвольної війни 1648-1657 рр. українського народу проти Речі Посполитої, творець Української козацької держави, гетьман Війська Запорозького.
Місцем народження вважається Суботів, нині Черкаська область України.
При хрещенні отримав імена Богдан-Зиновій.
Батько — чигиринський підстароста Михайло Хмельницький.
Мати з козацького роду, найімовірніше звалася Агафією.
Відомо , що Богдан мав брата Григорія
Богдан Хмельницький був одружений тричі:
перша дружина — Ганна Сомко — дочка багатого переяславського купця, мати всіх його дітей. З нею Богдан взяв шлюб близько 1623 року (чи у період 1625—1627 рр.). Померла передчасно;
другий шлюб на початку 1649 року зв’язав його з колишньою жінкою його ворога Чаплинського - Оленою (Мотрею), найбільшим коханням гетьмана, яка була страчена його сином Тимошем у травні 1651 року за підозрою у зраді;
влітку 1651 року Богдан Хмельницький одружився втретє з Ганною Золотаренківною, міщанкою з Корсуня, вдовою полковника Мартина Пилипенка. Радниця Хмельницького і розпорядник сімейного скарбу, вона надовго пережила його, і у 1671 році стала черницею з ім’ям Анастасія Києво-Печерського жіночого монастиря.
Дослідники вважають, що у гетьмана було троє синів і чотири доньки.
Старший син Тиміш, народився 1632 року. У 1652 році одружився з донькою молдавського господаря Василя Лупула-Розандою.Його Хмельницький вважав своїм спадкоємцем, але Тиміш загинув 15 вересня 1653 року, смертельно поранений під час облоги молдавської фортеці Сучави, яку він боронив зі своїм козацьким військом, захищаючи тестя — Василя Лупула. Він залишив двоє дітей-близнят, доля яких невідома;
молодший син Хмельницького —Юрій народився 1641 року, навчався у Києво-Могилянській колегії, і 1657 року за життя батька був обраний гетьманом-наступником при регенті Івана Виговського, який 27 серпня 1657 року перебрав булаву. Згодом Юрій двічі був гетьманом (раз від поляків на Лівобережній Україні, вдруге після дев’яти років османської в”язниці Семи Веж, був в інтересах султана проголошений гетьманом 1678 р. в Україні. Загинув 1679 року у битві під Кизикерменом;
дочка Хмельницького — Катерина була одружена з Данилом Виговським , і після його смерті в московському полоні стала другою дружиною гетьмана Павла Тетері . Померла у 1668 році;
друга дочка — Олена (Стефанія)була дружиною Івана Нечая. Їхнє весілля відбулося у середині 1650 року. 4 грудня 1659 року під часо блоги Бихова Оленуразом з чоловіком було взято у полон. Припускають, що її заслано в Сибір.
імена двох інших дочок гетьмана не відомі — одна з них була одружена з корсунським сотником Глизьком (Улезком), який загинув у війні з Річчю Посполитою у 1655 році, друга вийшла за новгород-сіверського козака Л. Мовчана (1654 р.)
Богдан отримав початкову домашню освіту, а далі навчався в парафіяльній школі. Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, заснованій 1608 року. Опанував польську, латинську, татарську, турецьку, французьку мови, писав і говорив тогочасною українською мовою.
Ті, кому пощастило спілкуватися з ним, звертали увагу на тонкий розум, ерудицію, вміння передбачати розвиток подій, сталеву волю гетьмана. Риси характеру відрізняють Хмельницького: безстрашність, непохитність і завзятість, уміння обирати сторону. За свідченням істориків полководець мав звичайну зовнішність: середній зріст і міцну статуру.
У 1620 році разом з батьком, старшиною загону охочих стрільців з Чигиринщини, бере участь у поході гетьмана Жолкевського на Молдавію.
У бою з татарами під Цецорою в жовтні того ж року Михайло Хмельницький загинув, а Богдан потрапив у полон, в якому був два роки. Два роки важкого рабства (за однією версією — на османській галері, за іншою — в адмірала) для Хмельницького не пройшли даремно: вивчивши досконало османську і татарську мови, він зважується на втечу (за іншими даними, був викуплений родичами). Перебуваючи у Стамбулі , Богдан фактично виконував обов’язки перекладача при одному з командувачів османського флоту, удосконаливши своє знання османської мови.
Повернувшись до Суботова, Богдан був зарахований у реєстрове козацтво, вступив до Запорозького війська, брав участь у козацьких походах на татар і турків, у селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти 1630, 1632, 1637 років.
Близько 1625—1627 років Хмельницький оселився на успадкованому від батька хуторі Суботові, біля Чигирина.
Від 1633 року на службі у великого коронного гетьмана Станіслава Конецпольського.
1637 року бере участь у битві під Боровицею як військовий писар Запорозького війська.
Восени 1638 року Хмельницький був членом козацького посольства до короля Владислава IV Вази.
1638 року у складі делегації їздив до Варшави до короля з петицією про повернення реєстровому козацтву привілеїв.
У березні 1645 року разом з козаками брав участь у битві французів проти іспанців під Дюнкерком (Франція).
У цей час розгорається конфлікт з Даніелем Чаплинським. Під час конфлікту з чигиринським підстаростою — Даніелем Чаплинським який виконував «замовлення» дідича - Олександра Конецпольського, привілей щодо права власності на Суботів підступом був відібраний у Хмельницького. Хмельницький звернувся до короля Владислава IV, який привілеєм від 22 липня 1646 року затвердив Суботів за ним.
У 1646—1647 роках король приймав в умовах великої секретності делегації козаків, до яких входили Іван Барабаш (як старший) і троє його супутників, серед яких був Хмельницький, щодо участі козаків у планованій війні проти османів.
У 1647 році чигиринський підстароста Даніель Чаплинський напав на хутір Суботів. Мало того, що хутір був повністю розорений і спалений, так ще і його цивільну дружину Олену(Мотрону) насильно видали заміж за Чаплинського. Крім того слуги підстарости так сильно висікли сина гетьмана, що Остап Хмельницький помер від сильної гарячки. Смерть сина та свавілля підстарости стали каталізатором подальших подій. Володіючи небувалою ораторською майстерністю та маючи природжений дипломатичний дар, Богдан Хмельницький зумів схилити козаків на свій бік.
Коли численні скарги до суду виявилися марними, розлючений Хмельницький вирішив діяти проти поляків повстанням і очолити його.
Гіпнотичний вплив, що його Хмельницький умів справляти на маси, став очевидним, коли, рятуючись від поляків, які розвідали про його наміри, він із жменькою прихильників у січні 1648 р. втікає на Запорізьку Січ. За короткий час він здобуває підтримку запорожців, виганяє із Січі польську залогу й добивається гетьманства.
22 квітня 1648 року почався виступ полководця проти Польщі. З цього моменту фактично й бере початок національно-визвольна війна.
1648- 1657 рр. –Національно – визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої.
Безперервна кулуарна боротьба Росії і Речі Посполитої призвела до того, що Богдан Хмельницький просто зневірився у двох великих державах. Ставши на бік шведського короля Карла Х та семигородського князя Юрія Ракоці, він сподівався урезонити монархів. Не відчуваючи сили для подальшої боротьби, Богдан Хмельницький ще на початку 1657 року вибрав собі наступника в особі сина Юрія.
Великий гетьман помер 27 липня 1657 року. Поховали його поруч із сином Тимошем в родовому селі Суботові.