Лев Данилович (бл. 1228 — бл.1301) — Король Русі, Великий князь Київський, князь перемишльський (бл. 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—бл. 1301).
Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів. По батьківський лінії він був нащадком великих київських князів Романа і Мстислава, а також візантійського імператора Ісаака II Ангела. По лінії матері його прадідами були новгородський князь Мстислав Ростиславич та половецький хан Котян.
Точна дата народження Лева невідома.
Син короля Русі Данила і галицької князівни Анни. Чоловік угорської принцеси Констанції, доньки угорського короля Бели IV. Батько руського короля Юрія.
Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах.
Після смерті короля Данила у 1264 р. крім Перемишльського князівства отримав також Галицьке та Белзьке. В той час королем Русі був Василько Романович.
1270 року помер Василько Романович і відтоді Лев, як старший з Романовичів, фактично став верховним князем Галицько-Волинського князівства.
Лев не був коронований Папською короною.
Визнав себе васалом Золотої Орди.
Підтримував жваві дипломатичні зв’язки з Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Воював за Краківський престол. Приєднав до Галицького і Волинського князівств частину Закарпаття з Мукачевом і Люблінську землю.
Лев у 1272 році переніс свою столицю до Львова.
Прославився як мужній воїн і полководець, але нерозважливий і нестриманий політик. Занедбав своє князівство через часті війни з сусідами. За переказом у старості прийняв чернецтво.
Точна дата смерті Лева невідома.