Після смерті Юрія І Галицько-Волинська держава перейшла до його синів — Андрія Юрійовича та Лева II Юрійовича. Вони, як свого часу Данило й Василько, правили спільно в 1308—1323 рр. і титулувалися князями Руської землі. Збереглися грамоти Андрія та Лева, написані латинською мовою. З них ми дізнаємося, що князі підтримували на своїх землях міжнародну торгівлю, брали участь у боротьбі польських князів проти німецького натиску.
Князь Андрій Юрійович
У зовнішній політиці Андрій і Лев опиралися на союз із тевтонськими рицарями. Цей союз не лише забезпечував українським товарам вихід до Балтійського моря, а й був противагою Литві. Українські ж князі обіцяли рицарям захист від монголів. У війні з Ордою Андрій і Лев загинули. Польський король у листі до Папи Римського в 1323 р., повідомляючи про цю подію, називав своїх східних сусідів «непоборним щитом» проти жорстокого монгольського племені.
Юрій ІІ Болеслав
Юрій-Болеслав Тройденович або Юрій ІІ (1298 або між 1311 і 1314 — бл. 21 березня, 7 квітня або 9 квітня 1340) — руський князь і господар земель Волині та Галичини (1325—1340), з династії П’ястів. Син мазовецького князя Тройдена I і його дружини Марії, дочки короля Юрія Львовича.
Після смерті Андрія та Лева Юрійовичів розгорнулася політична криза. На князівський стіл претендували малий литовський княжич Любарт Гедимінович, давній союзник Романовичів Владислав польский, король Угорщини Карл Роберт, сілезькі князі П’ясти Генрік та Ян, і мазовецький княжич Болеслав, племінник короля Юрія Львовича. Важкі перемовини усіх сторін привели до влади Тройденовича, племінника Юрія Львовича.
Близько 1325 року молодий Болеслав Тройденович був обраний князем на престол, прийнятний ханом Узбеком, якому ніяк не була вигідна монарша унія Руси з Литвою чи Угорщиною. Будучи від народження охрещеним католиком, Болеслав все ж перейшов у православну віру та взяв ім’я Юрій на честь свого діда-короля.
В силу важкого політичного тиску та посилення потужності Улусу Джучі, уникаючи кидати виклик царю Узбеку і заявляти претензії на всю Русь, Юрій не був окремо коронований, на тлі зіткнень із західними королівствами держав потрібен був мир із татарами. Перший час за малолітства владою опікувалася мати князя Марія.
У зовнішній політиці Руське князівство намагалося дотримуватись балансу стосовно сусідів. Важливим стало протистояти експансії відроджених твердих монархій Польщі та Угорщини, тож двір підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією, і мир на сході, де Орда переживала другу золоту добу.
Столицею Юрія наймовірніше був саме Володимир, позаяк там правили два його попередники, й там він знайшов свою кончину. Загинув 7 квітня або 9 квітня 1340 року через отруєння, не залишивши дітей. За важливий трон Руси зараз же спалахнула війна. Завчасно готовий при зібраному війську, будучи видатним стратегом, король Казимир III негайно перетнув кордон, ввійшов у руські межі, пройшовши Перемишльською землею, потім з взявши, опанував Львів. Проте був вигнаний зібраним воєводами й панами військом з руських і приведених татарських підкріплень.
Юрій був вельми здібний політичний гравець із багатообіцяючими здобутками, великим впливом, що залишив слід знакового і стійкого володаря, не уступаючи попередникам у яскравості.
Його доба, подібно правлінню Льва Даниловича, припала на друге велике перемир’я із татарами, зумовлене піднесенням міці Орди за царя Узбека.