Мета: ознайомити учнів із твором Володимира Мономаха, визначити основні його ідеї; розкрити ідеї гуманізму, миру, справедливості, високої моралі, наполегливості, патріотизму; показати місце і значення діяльності князя Володимира Мономаха в розвитку Київської держави, культури Київської Русі-України, розвивати вміння виступати з повідомленнями, працювати з документом, формувати вміння толерантного ставлення до думок інших, виховувати шанобливе ставлення до історії народу, виховувати естетичні почуття, прилучати учнів до загальнолюдських цінностей
Структура уроку
І. Підготовка учнів до уроку.
ІІ. Учитель: Ми продовжуємо роботу над темою «Культура Русі-України в другій половині ХІ - першій половині ХІІІ ст.». Ви опрацювали вдома опорний конспект і можете відповісти на поставлені запитання.
ІІІ. Міні – тести.
 1. Перед вами один із відомих храмів України, визначіть який А) Софіївський Б) Михайлівський В) Дмитріївський Г) Успенський в Чернігові | В |
|---|---|
2.  Що зображено на малюнку А) Бібліотека Б) Школа В) Майстерня Г) Скрипторій | Г |
3.  Хто зображений на малюнку А) Агапіт Б) Нестор В) Никон Г) Іларіон | А |
4.  До якого літературного твору можна віднести дане зображення А) Повість минулих літ Б) Остромислове Євангеліє В) Повчання дітям Г) Слово о полку Ігоревім | Г |
| 5. Назвіть перший твір станкового живопису А) Мозаїка Б) Фреска В) Ікона Г) Мініатюр | В |
6.  Кого зображено на малюнку А) Нестор Б) Агапіт В) Мойсей Г) Аліпій | Г |
ІІІ. Учні обмінюються бланками, учитель зачитує вірні відповіді, учні перевіряють тести та виставляють кількість вірних відповідей. Асистент передає бланки вчителю.
ІV. Учитель проходить по класу та дивиться оформлення опорного конспекту № 15.
V. Учні діляться на групи та швидко виконують завдання.
Завдання групам
1 група.
Розгадайте ребус
(Бібліотека)
2 група
Розгадайте ребус
(Мозаїка)
3 група
(Фреска)
(Групи представляють результати своєї роботи).
(Групи залишаються на своїх місцях, учитель роздає тексти з витягами з твору “Повчання дітям”)
Учитель: Сьогодні ми поговоримо з вами про видатний твір періоду Київської Русі- України ХІІ ст. “Повчання дітям”, що належить авторству князя Володимира Мономаха, ми з вами ознайомимося з його текстом, визначимо основні ідеї твору, побачимо, як у ньому розкриваються ідеї гуманізму, миру, справедливості, високої моралі, наполегливості, патріотизму; продовжимо розвивати вміння виступати з повідомленнями, в групі, працювати з документом, формуватимемо вміння толерантного ставлення до думок інших, виховуватимемо шанобливе ставлення до історії народу, виховуватимемо естетичні почуття, прилучатимемося до загальнолюдських цінностей. Почнемо з повідомлення учня про цей твір.
Повідомлення учня
Повчання – оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси держави, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим.
Перша частина складається з цитат з так званої ворожильної Книги Псалмів. Псалтир під час ворожіння найперше розкривався на тих сторінках, які були Мономахом найбільш зачитані. Найпершим було процитовано 42 псалом: «Чого печалишся душе моя? Чого непокоїш мене?”
Друга частина автобіографічна. Князь відтворює минулі події у часовій послідовності. Мова “Повчання…” була близькою до місцевого мовлення. “Повчання дітя” написане 1117 р. , воно вписано до Лаврентіївського списку «Повісті минулих літ», що датується 1377 р.
“Повчання…” виконане у формі літопису – автобіографії. Також науковці стверджують, що під однією назвою в «Повчанні» об’єднані чотири окремі літературні твори: «Повчання дітям» Мономаха, його життєпис, лист до князя Олега Святославича (Гориславича) та молитва. Проте авторство останнього, як нещодавно з’ясували історики, не належить Мономахові.
«Повчання дітям» написаний у дещо скорботному тоні. Це, імовірно, пояснюється тим, що Мономах відчував недосяжність того морального й політичного ідеалу, якого прагнув. Але Мономах намагався застерегти інших від своїх помилок. Багато цінних порад можна взяти з цього твору і сучасному поколінню українців. У творі багато викладено загальнолюдських цінностей, які актуальні у всі часи.
Учитель: Працюючи над витягами з тексту “Повчання дітям ” прошу відповісти на питання:
Чи можна вважати “Повчання дітям” Володимира Мономаха заповітом дітям і князям руської землі?
Чи досягло мети його звернення до них?
До чого закликає своїх нащадків князь?
Проти чого застерігає?
А зараз прогляньте тексти, що ви отримали і будемо шукати в них відповіді на завдання.
Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, наречений у хрещенні Василієм, а руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір’ю своєю з Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, пишу поучения вам, улюблені, і задля християнських людей, бо скільки оберіг їх - я по милості божій і отчою молитвою од усяких бід! Сидячи на санях, помислив я в душі своїй і воздав хвалу богові, що він мене до сих днів, грішного, допровадив. Тому, діти мої чи інший хто, слухавши сю грамотку, не посмійтеся, а кому вона люба із дітей моїх, — нехай прийме він її в серце своє і не лінуватися стане, а так, як і я, труждатися.
Найперше, задля бога і душі своєї, страх майте божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру.
… Взявши Псалтир, я в печалі розігнув його, і се мені випало: «Чого печалуєшся, душе моя? Чого непокоїш мене?» А потім зібрав я слівця сі любі, і склав по порядку, і написав.
…«Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на господа, заволодіють землею. Бо іще трохи — і не стане нечестивого, шукатиме він місця свого — і не знайде його. А кроткії унаслідують землю і радуватимуться у тривалому мирі. Підстерігає грішний праведного і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміюється над ним, бо бачить, що прийде день його. Оружжя видобули нечестиві, натягли лука свого, щоби постріляти нищого і вбогого, заколоти праведних серцем. Оружжя їх увійде в серця їх, і луки їх сокрушаться. Лучче єсть у праведника мале, аніж багатство беззаконників велике.
…Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків».
…Бо так і Василій учив, зібравши при цім юнаків: треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших; до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу — вгору; уникати, не старатися повчати легковажних; власть же — ні за що мати, як і од усіх честь. Якщо ж хто з вас може іншим помогти — од бога нагороди нехай той сподівається, і вічними благами він пораює.
У нікчемному сьому житті научися, віруючий чоловіче, діяти благочестиво, научися, за євангельським словом, «очима управляти», язик здержувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла господа ради; тебе позбавляють — не мсти, ненавидять — люби, гонять —терпи, хулять — благай, умертви гріх.
…Тож, бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох діл тих, бо не є важкі вони.
…Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його; якщо хто буде достоїн навіть смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.
Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся богом, ні хрестітеся, бо немає ж у сім ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи іншому кому, то робіть се, лише вивіривши серце своє, що на нім, цілуванні, ви можете устояти, — тоді цілуйте. А цілувавши, додержуйте клятви, щоб, переступивши її, не погубити душі своєї.
…Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смертні ми єсмо, нині — живі, а завтра — у гробі. Се все, що ти нам, боже, дав єси, — не наше, а твоє, його нам поручив ти єси на небагато днів». І в землі не ховайте нічого, — се нам великий єсть гріх.
Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.
У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться.
…На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод.
…Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло. А куди ви ходите в путь за даниною по своїх землях, — не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм людям, ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете, — напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас не прийде, — чи простий, чи знатний, чи посол, — якщо не можете дарунком, то їжею і питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловіка по всіх землях — або добрим, або лихим.
Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.
Жону свою любіте, але не дайте їм, жінкам, над собою власті.
А се вам основа всього: страх божий майте вище над усе.
Якщо забуваєте се все, то часто перечитуйте: і мені буде без сорома, і вам буде добре.
А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов, — а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж — усьому лихому мати: що людина вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться.
…Хай не застане вас сонце на постелі, — так бо отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні.
…А тепер я вам розповім, діти мої, про труд свій, тому що труждався я, походи діючи і лови, з тринадцяти літ.
А всіх походів зробив я вісімдесят і три великих, а решти не пам’ятаю, менших.
І мирів учинив я з половецькими князями без одного двадцять, і при отці, і без отця, і скоту даючи їм багато, і багато одежі своєї.
Смерті бо, діти, не боячись ні на раті, ні од звіра, діло мужеське робіте, як вам бог дасть. Бо коли я од війни, і од звіра, і од води, і з коня падаючи, не помер, то ніхто й із вас не зможе покалічитись і вбитися, допоки не буде се богом звелено. А якщо од бога буде смерть, то ні отець, ні мати, ні брати не зможуть від неї одняти, бо хоча добре се — берегтися, та боже оберігання ліпше.
| 1 група | 2 група | 3 група |
|---|---|---|
| 1. Знайдіть текст, де говориться про те, що Володимир Мономах підводиться підсумок свого життя. | 1. Де князь говорить про свою печаль і висловлює тугу за прожитими роками | 1. Слова Володимира Мономаха перекликаються з народною мудрістю: “Хто зі зброєю до нас прийде, той від зброї і загине” |
| 2. Які настанови з доброї поведінки дає князь юнакам | 2. Які рядки вказують на те, що людина повинна навчитися стримувати себе, навчитися вести себе достойно з людьми | 2. Які рядки вказують на те, що князь намагався сам і закликав їнших допомагати нужденним |
| 3. В яких рядках Володимир Мономах закликає дотримуватися свого слова і своїх зобов’язань | 3. В яких рядках князь вказує на те, що гордість губить душу людини | 3. В яких рядках автор закликає шанобливо ставитися до старших та однолітків |
| 4. Від яких гріхів застерігає князь | 4. Чому князь радить привітно зустрічати гостей чи подорожнього | 4. Як научає князь ставитися до хворих та померлих |
| 5. В яких рядках автор говорь про освіту | 5. Які рядки перекликаються з народною мудрістю “Ранній пташці і бог подає “ | 5. В яких рядках князь розповідає про свої справи правителя |
(Учні опрацьовують текст, знаходять відповіді на завдання та представляють результати своєї роботи. У кінці заняття учитель спонукає учнів висловити свої думки за питаннями, що були поставлені на початку уроку та зробити висновки)
Учитель: Володимир Мономах залишив про себе пам’ять не лише як талановитий полководець і далекоглядний державний діяч, але і як видатний письменник свого часу. Основну ідею, яку переслідував князь- досвід предків допоможе зміцнити єдинство нащадків, що збереже єдність та цілісність держави. Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання князь вважав освіту. Великий князь радить своїм дітям любити батьківщину, захищати її від ворогів, трудитися, бути гуманними, чуйними до людей, поважати старших.Гуманістичний стрижень “Повчання” - завжди залишатися людиною й допомагати іншим, не бути байдужими. Його слова перегукуються із сьогоденням і будуть актуальними у всі віки.
Домашнє завдання: повторити матеріал теми “Київська держава у другій половині ХІ - першій половині ХІІІ ст.”