Тема. Запорозька Січ — козацька республіка. Соціальна організація, побут і військова майстерність українського козацтва
Мета: сформувати уявлення учнів про Запорізьку Січ як про козацьку республіку, охарактеризувати особливості військово-політичної організації козацтва; розвивати вміння аналізувати історичні джерела, узагальнювати та систематизувати історичну інформацію, формувати вміння аргументовано висловлювати власну думку, розвивати критичне мислення учнів; виховувати повагу та інтерес до козацтва як до важливої складової української історії, почуття гордості до минулого України через формування переконання про козацтво як про унікальне явище світової історії.
Хід заняття
І. Вступна частина
Організаційний момент
ІІ. Повторення.
- Воєнна причина появи козацтва ( захист південного порубіжжя від нападу кримських татар).
- Історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів (Дике поле)
- Козак – це…
- Хто ставав козаками ( містяни, селяни, збідніла українська шляхта)
- Перша згадка про козаків 1489р. яке це століття 15
- Яка була першою відома Січ. ( Хортицька фортеця (1556–1557 рр.)
- Ким заснована. Дмитром Вишневецьким
- Де? На острові Мала Хортиця.
- Першою літописною Січчю була…. Томаківська
- Чому запорозька
- Чому січ
- Яку церкву зводили на січовому майдані. Зводили церкву Покрови Пресвятої Богородиці
- Січ поділялася на …….курені.
- Про якого героя йде мова у пісні
І сконав ти в Царгороді
Під руками ворогів,
Але віри, ні народу
Відректися не хотів. (Дмитро Вишневецький, Байда)
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
Упродовж другої половини XVI століття Запорозька Січ набула ознак адміністративно-політичного центру.
З часом назва «Запорозька Січ» стала вживатися щодо земель степової України, де діяли козацькі порядки.
Інша назва цих територій - Вольності Війська Запорозького.
В усіх справах вони керувалися не писаними законами, а звичаєм і здоровим глуздом». Козаки мали однакові права і ставилися один до одного, як до побратимів. Вхід і вихід із Січі був вільним.
До товариства приймали будь-якого чоловіка, коли він засвідчував, що православний, та визнавав козацькі звичаї. Прийнятий до запорожців записувався до одного з куренів, змінюючи своє прізвище на нове прізвисько.
Уся повнота влади на Січі належала військовій раді, право участі в якій мав кожен козак. На ній вирішували найважливіші справи життя козаків, як то питання внутрішнього життя, війни і миру, стосунки а польським королем та іншими володарями. Причому всі запорожці, незалежно від походження, багатства чи посади, мали рівні права.
Військова рада Запорозької Січі була вищим органом влади
Вирішувала всі ключові питання:
1.Обирала кошового отамана та старшину
2.Ухвалювала рішення щодо участі у війні
3. Укладання миру
4.Вирішувала справи законодавства
5. Управління Кошем (Запорозька Січ, Вольності Війська Запорозького)
6.Суд в козацькій республіці.
Всі козаки мали право голосу на раді.
Голосували зазвичай вигуками або підкиданням шапок. Головним місцем проведення ради була Січ. Однак її могли скликати в будь-якому місці.
Щорічно на загальній раді обирали військову старшину, яка утворювала кіш козацький уряд. Його очолював кошовий отаман найвища посадова особа на Січі. До урядовців належали військовий суддя, військовий писар, військовий осавул. Військовий суддя здійснював судочинство, а за відсутності кошового отамана виконував йо го обов’язки; військовий писар вів січову документацію та дипломатичне листування; військовий осавул був помічником кошового отамана в організації козаків у мирний і військовий час. Окрім того, кожен курінь обирав курінного отамана і курінну старшину. Зазвичай козацьку раду збирали тричі на рік: на Різдво, Великдень та Покрову. За потреби, раду могли скликати й в інший час. Під час виборів старшині вручали клейноди - символи влади козацької старшини та знаки розрізнення козацьких військ. У походах клейноди були при війську. Натомість у мирний час їх зберігали у військовій скарбниці. Відповідав за них генеральний підскарбій.
Запорозьке козацтво створило самобутне військове мистецтво.
Основа війська піхота. Найпоширенішим видом піхотного бойового
порядку був табір, який застосовували на марші, в обороні й наступі.
Він складався із возів, скріплених ланцюгами, розташованих чотирикутником, півмісяцем або овалом. Спереду, ззаду і з боків табору розміщували гармати, а в середині цього укріплення перебувало військо. Під час наступу піхота виходилав захисне кільце. Головне призначення табору возів прикриття від атак кінноти і списоносців. Іноді використовували й інший бойовий порядок. Козацьке військо могло змішуватися з ворожим. Такий бій називали галасом.
Козацька кіннота складалася з легкої кавалерії,
була нечисленною і виконувала відповідні завдання: розвідка, флангові атаки, переслідування.
Окрім цього, в запорозькому війську діяла сторожова служба і дозір, які зазвичай розташовувалися на прикордонні. Зі зброї у вжитку були рушниці, довгі списи, ножі, бойові коси й сокири, сагайдаки, кинджали.
Мали козаки також важкі й легкі гармати для облоги і захисту. За якщо довжина воза дорівнює 2 м. Запорожці віддавали перевагу шаблі над іншою зброєю. Леза шабель вкладали у дерев’яні обшиті шкірою чи обкладені металом піхви (в
перекладі а латинської «футляр для меча»). Носили їх при лівому боці й прив’язували за два кільця: одне вгорі, а друге нижче середини, вузеньким ремінцем за пояс. У Літописі Самійла Величка зазначено, що козаки володіли всією своєю зброєю з вражаючою майстерністю. Готуючись до бою, вони будували вали, дерев’яні укріплення.
Січ мала флот, який складався з легких, маневрених човнів - чайок. Вони рухалися за допомогою весел або вітрил, залежно від погодних умов. Чайки мали перевагу над іншими суднами, бо могли пришвартуватися до будь-якого берега. До кожного кінця човна прилаштовували окреме стерно, завдяки чому чайка в будь-який час могла змінити курс на 180 градусів. У таких суднах козаки зберігали провіант, боєприпаси, зброю.
Отже, запорозьке козацтво виробило власні бойові прийоми. Козаки були універсальними воїнами. Їхньому успіху в бою сприяли особиста хоробрість, постійне заняття військовою справою, досконале знання місцевості.
Презентація учнів.
Одяг, страви, побут та звичаї козаків
Харчувалися козаки колективно, страву готували тричі на день у великих казанах. Варив їжу курінний кухар. Страви розливалися у ваганки (дерев’яні миски), напої наливали у коновки на які вішали михайлики (черпаки). Звичайно готували: саламаху – густо зварене на воді житнє борошно;тетерю – зварене на квасі пшоно; щербу – рідко зварене борошно на риб’ячій юшці. Риба була найголовнішим продуктом харчування – варена, сушена та в’ялена, вживали кав’яр – солену ікру. Мамалигу (кукурудзяну кашу) вживали з бринзою, пастромою. Хліб не пекли, а вживали пшеничні коржі – загреби.
У вільний час запорозькі козаки займалися різноманітною діяльністю: від господарювання (землеробство, скотарство, рибальство, бджільництво, ремесла) до військових вправ та розваг (кулачні бої, змагання “лава на лаву”, перетягування каната), а також пияцтвом та гуляннями після походів.
Козаки вміли робити все – від одягу до зброї.
Козаки любили та вміли грати на музичних інструментах, таких як кобза, цимбали, скрипка, сопілка.
У танцях їм також не було рівних – часто танцювали аж до того моменту, поки тіло зовсім не знесилювалось.
Курили люльки, які вважалися вірною подругою козака, а тютюн часто використовувався як замінник грошей.
Козаки піднімалися на ноги зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися богові й після молитви, через деякий час, сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об’їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, хто лагодив плаття, а хто просто лежав на боці,попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав
розповіді інших і викладав плани нових походів. Рівно в 12 годин курінний кухар ударяв у казан, і тоді, по звуці казана, кожен козак поспішав у свій курінь до обіду. Обід приготовлявся в кожному курені особливим кухарем, або поваром , і його помічниками, невеликими хлопцями, на обов’язку яких лежало приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд: «посуд — казани, ложки, корита дуже чисто держут і чистіше, як себе, а тим паче одягу» .
Увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися в курені; тут вони вечеряли
гарячою вечерею; після вечері одні та ж година молилися богові й потім лягали
спати, узимку в куренях,улітку й у куренях, і на відкритому повітрі; інші
збиралися в невеликі купки й по-своєму веселилися: грали на кобзах, скрипках,
ваганах, лірах, басах, цимбалах, козах, свистіли на сопілках, свистунах,- одним
словом,на чому потрапило, на тім і грали, і відразу танцювали.
У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.
Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Такі хлопчики називалися джурами.
За злочини покарання і страти призначалися різні. Застосовувалися: прив’язання до гармати за зневагу до начальства, за грошовий борг; шмагання нагаєм за злодійство. Найпопулярнішою стратою було забивання киями. Також використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування злочинця живим в землю.
- Більшість козаків сповідували православну християнську віру, яка була важливою частиною їхньої ідентичності та культури.
- Відданість православ`ю давала запорожцям додаткові підстави для ведення боротьби з католицькою Польщею і татарами і турками, сповідали іслам.
- На Запоріжжя приймалися люди будь-якого етносу, однак вони повинні були прийняти православну віру. Без виконання цієї умови переселенці не мали права тут проживати.
Заключна частина (5 хв)
Підведення підсумків уроку:
Обговорення основних висновків про значення Запорозької Січі та козацтва в історії України.
Значення козацтва для формування національної свідомості українців.
Відповіді на запитання учнів.
Домашнє завдання:
Додаткове завдання: підготувати проект про видатних козаків, їх внесок у історію.