Мета: визначити причини та характер змін у господарському житті; засвоїти знання про становище міщан і селян на українських землях у XV—ХVІ ст.; проаналізувати процес подальшого закріпачення селянства; визначити місце магдебурзького права в житті українських міст; з’ясувати наслідки, до яких привів розвиток ремесла й торгівлі.характеризувати особливості тогочасного економічного життя українських земель;розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні події та робити висновки; виховувати почуття патріотизму, інтерес і повагу до історичного минулого своєї держави
Хід уроку.
Актуалізація опорних знань
Дидактична гра «Так чи ні?»
Визначте, чи правильні твердження.
Магнати — це великі землевласники, представники давніх князівських або боярських родин. (Так)
У Польщі православні були рівноправними з католиками. (Ні)
Литовський статут закріплював привілеї шляхти. (Так)
Шляхта мала чималі привілеї в Литві й Польщі. (Так)
Зем’янами називали найбідніших селян. (Ні)
Литовське суспільство поділялося на стани. (Так)
Панцирні бояри мусили носити панцирі. (Ні)
Католики зазнавали утисків на руських землях. (Ні)
Пан мав володіти власною землею, а не отриманою за службу. (Так)
Князі мали право на власне військо. (Так)
Назва «шляхта» закріпилася за міщанами. (Ні)
Найчисленнішою верствою населення в українських землях у ХІV—ХVІ ст. були магнати. (Ні)
Яке заняття було основним для українських селян у XVI столітті.
Землеробство.
Згідно Литовських статутів основна частина селян була вільна чи залежна.
Залежна.
Як називали непохожих тобто залежних селян.
Кріпаки.
На українських землях утворювалися великі господарства шляхти. Це?
Фільварки.
Тема уроку “Економічний розвиток україн¬ських земель у XVI столітті.”
План.
- Розвиток сільського господарства. Фільварки
- Розвиток міст. Магдебурзьке право
- Торгівля
Основні терміни та поняття по даній темі.
Рента — дохід, який отримували землевласники за надання селянам права користуватися землею. Могла бути натуральною, грошовою та відробітковою.
Оренда — отримання земельної ділянки в користування за плату.
Фільварок — велике багатогалузеве товарне господарство, засноване на праці залежних селян й орієнтоване на отримання прибутку з продажу продукції.
Панщина — примусове і безоплатне виконання селянами певного обсягу робіт у господарстві землевласника.
В XVI столітті українські землі належали державі, тобто королю, шляхті та церкві.
Незаселені землі називали пустинями, а залишені людьми поселення — селищами. Безпосередньо на землі працювали селяни, більшість із яких на початку XVI століття ще були похожими (від слова «ходити»), тобто особисто вільними. За користування землею вони сплачували ренту (натуральний податок) — продуктами харчування чи якимись речами — і кілька днів на рік зі своїм реманентом відпрацьовували на користь землевласника: ремонтували мости чи дороги, збирали врожай у жнива тощо. Селяни жили громадами. Громаду очолював виборний староста, але найважливіші справи вирішували на загальних зборах громади. Селяни також користувалися правом копного суду — суду громади.
Упродовж XVI століття постійно зростала потреба європейських міст у продуктах харчування. Щоб отримати від цього прибутки, землевласники залишали селянам лише такі наділи, щоб ті могли самі себе прогодувати. За земельний наділ селянин тепер мусив зі своїм реманентом безоплатно працювати кілька днів на пана, тобто відбувати панщину. Окрім того, було дещо обмежено перехід селян з одного місця на інше. Відтак з похожих частина селян ставала непохожими або кріпаками (бо прикріплені до землі).
Так виникли фільварки — багатогалузеві господарства, розраховані на виготовлення різноманітної сільськогосподарської продукції на продаж, засновані на праці закріпачених селян. Їхньому розвиткові сприяла прийнята 1557 року королем Сигізмундом II Августом «Устава на волоки». За нею, землі сільських громад переділялися на волоки (лани по 16-21 га), що стали одиницею оподаткування, на родючих ґрунтах заохочувалося створення нових фільварків. Водночас збільшувалися повинності селян. Але на знелюднених через татарські набіги Київщині та Брацлавщині фільварків майже не було.
Щоб заселити так звані пустині, їхні власники звільняли новопоселенців на 15-25 років від сплати податків та відробітку повинностей. Такі поселення називали слободами або волями.
Отже, в XVI столітті економіка українських земель базувалася на землеробстві, що супроводжувалося поширенням феодальних фільварків та закріпаченням селян. Розвивалися товарно-грошові відносини, зростав ремісничий цеховий устрій, а міста стали центрами ремесла, торгівлі та мали власне магдебурзьке право. Посилювався міжнародний торговельний обмін, що сприяло розвитку ярмарків.
На малюнку зображено типовий фільварок XVI–XVII століття з панським будинком, господарськими будівлями, полями, пасовиськом, садом, городами, млином і лісом.
Визначте, якими видами сільського господарства займалися селяни.
Селяни у фільварку займалися:
обробітком ріллі (орють і засівають поля зерновими культурами – 3, 4, 10),
вирощуванням овочів на городах (9),
садівництвом (8),
випасом худоби на пасовиську (5),
заготівлею дров та іншими роботами в лісі (1),
обслуговуванням панської печі (6) і млина (7).
Міське господарство та торгівля.
МІСТА.
В Україні існувало понад 1100 міст і містечок.
Королівськими містами, де громади мали повне магдебурзьке право, зазвичай були центри воєводств і повітів: Київ, Брацлав, Житомир, Луцьк, Львів тощо.
• Цехи та гільдії:
У містах розвивалися ремісничі цехи, які контролювали якість та ціни товарів, а також купецькі гільдії.
Ремісники в цехах називалися майстрами, ті, що не входили до цехів партачами.
Дедалі більше міст отримували магдебурзьке право, що надавало міщанам певні привілеї та сприяло розвитку міського самоврядування.
Магдебурзьке право – це система середньовічного міського права, яка виникла в німецькому місті Магдебург у XIII столітті й надавала містам значну автономію від феодальної влади, включаючи право на самоврядування, створення власних органів влади, регулювання торгівлі, ремесел, спадкування та судочинства.
Жителі міст поділялися на патриціат – найзаможніші, поспільство – основна частина мешканців та плебс – найбідніші.
Міста, що мали магдебурське право мали свою систему самоуправління.
Міста, що мали магдебурзьке право, повністю або частково управлялися магістратом — виборним становим органом, що складався з ради й лави.
• Ярмарки:
Поширювалися ярмарки, які стали центрами торгівлі та сприяли розвитку товарно-грошових відносин.
• Міжнародна торгівля:
Торговельні шляхи, що проходили через українські землі, сприяли розвитку міжнародної торгівлі з європейськими країнами.
Експорт?
Імпорт?
Загальні тенденції
• Товарно-грошові відносини:
Посилювався обіг грошей та розвивалися товарні відносини, хоча це ще не означало переходу від феодальної до капіталістичної системи.
• Спеціалізація виробництва:
Відбувалося поглиблення спеціалізації виробництва як у сільському господарстві, так і в ремеслі.
Підсумок.
В умовах панування Речі Посполитої українські землі були поділені між державою, шляхтою та церквою.
У сільському господарстві провідним виробником товарної продукції стали фільварки.
Упродовж першої половини XVII ст. зростала кількість міст та їх населення. Поширювалося магдебурзьке право.
Унаслідок поширення фільварків становище переважної більшості українських селян погіршилося.
Розвивалися товарно – грошові відносини, торгівля зовнішня і внутрішня.
Повторення.
Гра «Відгадайте термін або історичне явище».
Поселення, хутір, маєток, товар для продажу, панщина, примусова праця селян, господарство шляхтича (фільварок).
Примусова праця, селянство, господарство шляхти, обмеження особистої свободи селян (панщина).
Центральна Європа, правова система, місто, самоврядування, Середньовіччя (Магдебурзьке право).
Правові норми, Статути, староруська мова, адвокатський захист, відповідальність судді, рівні права для різних верств населення (Литовські статути).
Похожі, непохожі, чиншовики, тяглі, службові, непривілейовані, наймасовіші (селяни).
Патриціат, купці, лихварі, ремісники цехові майстри, бюргери, плебс (міщани)
Домашнє завдання: повторити терміни, поняття, дати