Законодавством пропонується встановити заборону на використання мобільних телефонів та інших приладів, що мають підключення до Інтернету всіма учасниками навчально – виховного процесу під час проведення навчальних занять. Дозволити лише використання на уроці тих приладів, які необхідні для забезпечення навчального процесу. Також дозволити використовувати спеціальні пристрої дітям з особливими потребами, якщо такі забезпечують їх потреби.
Автор законопроекту вказує на те, що така заборона створить сприятливу атмосферу для отримання знань всіма учасниками освітнього процесу, допоможе зосередитися на навчанні, сприятиме живому спілкуванню дітей, підлітків та їх наставників, обмежить час перебування дітей в соціальних мережах.
Мій коментар.
17-14 років тому була заборона на використання мобільних телефонів у школі. Люди лише вчилися користуватися даними пристроями.
Вважалося, що мобільні телефони дуже небезпечні для організму дитини і тому носити телефони в кишенях, особливо біля серця, заборонялося, користуватися в школі також було не можна.
Потім поширення мобільних телефонів, комп’ютерів, нотбуків стало масштабним, згодом Інтернет заполонив міста і села.
І вже не так р’яно кричали про небезпеку всіх гаджетів для здоров’я дитини. У школах уже не забороняли користуватися мобільними телефонами із різних причин. В одній школі дозволили, то чому в іншій забороняти. Батьки зчиняли скандал про те, що їх дитина буде користуватися мобільним скрізь і ніхто це не заборонить. І школа пішла на поступки.
Ніякої ясності у цьому питанні не було, а вчитель не воїн, щоб з усіма воювати і кричати, що потрібно рятувати дітей, а не йти в них на повідку.
Скільки людей, стільки і думок про використання мобільних телефонів під час навчально-виховного процесу.
У наш неспокійний час я все таки б залишила мобільні для дітей, але це повинні бути найпростіші кнопкові, без доступу до Інтернету, куди будуть занесені номери телефонів батьків, спеціальних служб, класного керівника, директора школи і ще ті номери, які батьки вважають за необхідні. Під час уроку такі телефони повинні здаватися до спеціальної корзинки, шухлядки і забиратися дітьми після уроку.
Якщо з’явиться в дитини дорогий гаджет, то дозволити його вилучати директору школи чи класному керівнику у присутності свідків. Такий телефон зберігається в сейфі і віддається батькам. І не потрібно використовувати у цій ситуації цілу купу кодексів і говорити про порушення прав дитини. В першу чергу дитина вчиться жити в колективі, мати свідому дисципліну, пам’ятати, що її права закінчуються там, де закінчується її ніс і в школі вчаться, спілкуються, заводять друзів, граються, зберігають здоров’я тощо.
Але заборона повинна стосуватися і вчителів. Ну не може вчитель на уроці говорити по телефону або виходити в коридор для розмов. Тут повинна бути реакція дирекції школи жорстка.
Чому я за те, щоб дитина мала при собі найпростіший телефон.
Був випадок у моїй практиці, який я не забуду ніколи. Сільська школа. Старшокласниці раптово стало зле на уроці, в неї почалися судоми, вона почала втрачати свідомість. Учителька кинулася допомагати дівчині. За наказом учительки діти побігли кликати директорку та інших учителів, що були вільні. Було не до того, щоб дивитися в журнал, де записані телефони батьків. Скажу вам чесно, руки трусилися у всіх. Директорка наказала подрузі дівчинки дістати телефон, що був у сумці учениці і телефонувати її батькам. На щастя телефон був не заблокований. Учителі мобільним телефоном викликами медичну сестру з лікарні, яка далі надавала допомогу, дівчинка прийшла до тями, їй стало краще. Батьки мають власну машину, тому приїхали швидко і відвезли доньку до районної лікарні. Дівчинка пройшла лікування, зараз доросла та вийшла вже заміж.
Стаціонарного телефону вже давно в школі немає, єдиний зв’язок через мобільні телефони.
Тому законодавцям потрібно уважно вивчати ситуацію, а потім приймати рішення, щоб закони були для людей, а не проти них.