16 СІЧНЯ 2020 РОКУ ПРИЙНЯТО НОВИЙ ЗАКОН ПРО ПОВНУ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

Гарантії рівного доступу до освіти.

Дитину, яка досягла шкільного віку до всіх шкіл без винятку зараховуватимуть до першого класу без випробувань та конкурсів, не розділяючи, яка дитина краще підготовлена до школи, а яка гірше. Заклади освіти повинні бути територіально доступні для дітей, незалежно від матеріального стану родини чи місця народження дитини. Учні з особливими освітніми потребами можуть навчатися в звичайних школах за власною освітньою траєкторією, тобто засвоювати навчальний матеріал у тому темпі та об’ємі, який доступний дитині. У дитячих відділеннях стаціонарів створюватимуться умови для навчання дітей.

Побудова індивідуальної освітньої траєкторії.

Для роботи за індивідуальною траєкторією учень та/або його батьки повинні будуть звернутися із заявою до школи. Насамперед це діти з особливими потребами та частина учнів, які поглиблено займаються спортом, музикою, цирком і т.д. Створюватиметься індивідуальний навчальний план, який писатимуть разом педагоги, батьки та учень, схвалюватиме педрада та затверджуватиме директор. Далі для підтвердження знань з предметів, які здобуваються поза закладом, проводиться звичайне річне оцінювання чи ДПА. Якщо ж йдеться про підтвердження результатів за домашньою формою, школяру потрібно буде здавати семестровий контроль (тобто 2 на рік).

Додаткові індивідуальні та/або групові консультації для учнів.

Закон вперше відкриває можливість надання учням, що цього потребують, індивідуальних та/або групових консультацій на базі школи. Планується, що такі консультації оплачуватимуться за рахунок держави. Право на справедливе оцінювання та вимоги до доброчесності. Закон вперше на законодавчому рівні встановлює право учнів на справедливе, неупереджене, об’єктивне, незалежне, недискримінаційне та доброчесне оцінювання результатів навчання, незалежно від виду та форми здобуття ними освіти. Водночас документ деталізує та доповнює положення Закону України «Про освіту» та встановлює конкретні види відповідальності за порушення академічної доброчесності.

Вибір предметів учнями

Закон запроваджує право учнів обирати курси, навчальні предмети (інтегровані курси). Три адаптаційні цикли навчання – 1-2 класи, 5-6 класи та 10 клас. Ці періоди – найбільш вразливі для дітей впродовж шкільного життя. Відтепер це обов’язково враховуватиметься при плануванні навчання у школах.

Більше прав для учнівського самоврядування

Закон передбачає: чіткі повноваження учнівського самоврядування: право керівнику учнівського самоврядування на невідкладний прийом керівником закладу освіти; право учнів через своїх представників брати участь у засіданнях педагогічної ради з усіх питань, що стосуються організації та реалізації освітнього процесу.

Реалізація права кожної української дитини на оволодіння державною мовою.

Як анонсувалось раніше, Закон передбачає три моделі вивчення української мови у школах. Дана новація – результат деталізації положень Закону “Про освіту”. Перша модель передбачена для корінних народів України, що не проживають у мовному середовищі своєї мови та не мають держави, яка цю мову захищала б та розвивала. Найперше йдеться про кримських татар. Для них у першу модель закладено навчання мовою корінного народу з 1 до 11 (12) класу поряд з ґрунтовним вивченням української мови. Друга модель – для шкіл з навчанням мовою національних меншин, мови яких належать до мов ЄС. Залежно від мовної групи та мовного середовища проживання, використання цієї моделі може бути різне, але основи такі: материнською мовою, поряд з вивченням державної, вони навчатимуться у початковий школі; у 5 класі не менше 20% річного обсягу навчального часу має викладатись українською з поступовим збільшенням обсягу, щоб у 9 класі досягти позначки у не менше 40% предметів, які вивчаються державною мовою; зі старшої школи не менше 60% річного обсягу навчального часу в цих закладах має читатися державною мовою. Третя модель працюватиме для решти національних громад України. Вона стосується нацменшин, мова яких належить до однієї з українською мовної сім’ї, а також що проживають переважно в середовищі власної мови (російська мова). Там початкова школа також буде мовою меншини разом із вивченням української, а з 5 класу не менше 80% навчального часу читатиметься державною мовою.

Для вчителя:

Можливість створювати авторські програми; розробка власної системи оцінювання та заохочення учня (зі створенням шкали переведення у 12-бальну шкалу); підвищення кваліфікації за власним вибором та за кошт держави. Документ передбачає більше доплат для вчителів, зокрема від 10 до 20% від зарплати за завідування ресурсними кімнатами, кабінетами інформатики та спортивними залами. Окрім цього, педагоги зможуть отримувати додаткові доплати, які завдяки закону матиме змогу встановлювати засновник закладу. Перший рік роботи молодий вчитель проходитиме педагогічну інтернатуру. В її межах він чи вона отримає наставника, який буде зобов’язаний надавати консультації молодому фахівцю та допомагати йому стати успішним вчителем. Наставник отримуватиме додаткову 20% надбавку. Новий Закон встановлює державні гарантії на підвищення кваліфікації вчителя та передбачає його співфінансування з державного та місцевих бюджетів, можливість підвищувати кваліфікацію у недержавних провайдерів, створення нових центрів професійного розвитку педагогічних працівників. Документ також визначає категорії педагогічних працівників, що мають право на проходження сертифікації, та права і обов’язки, яких набувають учителі у разі її успішного проходження.

Безпечніше середовище для дітей.

Закон дає можливість батькам супроводжувати дитину з особливими освітніми потребами під час навчання, а також надає гарантії захисту учнів від булінгу. Окрім цього, документ передбачає обов’язкове навчання вчителів основам домедичної допомоги та закриває доступ у заклад особам, які вчинили злочин проти статевої свободи чи статевої недоторканності дитини.

Право ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу освіти.

Ідеологія такої перевірки змінена – вона направлена передусім на підтримку та захист школи та всіх учасників освітнього процесу. Якщо батьки вбачають проблеми у роботі закладу та вичерпали усі можливості вирішити це разом із адміністрацією школи, інституційний аудит зможе розставити крапки над «і» та допомогти знайти оптимальний вихід із ситуації.

Більше можливостей для підсилення шкіл педагогами.

Новоприйнятий Закон відкриває можливість стати вчителем людині з будь-якою, а не лише педагогічною, вищою освітою. Також документом передбачається, що обов’язкове переведення вчителів-пенсіонерів на строкові контракти має відбутись до 1 липня 2020 року.

Нові підходи до призначення директорів шкіл.

Згідно з Законом «Про освіту», директор може займати свою посаду не більше 2 термінів по 6 років поспіль в одному закладі. Однак щоб ця змінність влади давала позитивні наслідки для розвитку закладу, мають діяти прозорі та чесні механізми виборів директорів. З урахуванням пілотування різних видів конкурсного відбору директорів Закон встановлює, що колектив школи та батьки відіграватимуть дорадчу роль під час виборів, але сам конкурс проводитиме незалежна комісія. Також обов’язковою є відеотрансляція та відеофіксація відбору. Це має мінімізувати використання адмінресурсу директором, а також вплив виборів на навчальний процес. Закон також передбачає, що в межах конкурсу директор обов’язково повинен буде представити стратегічний план розвитку закладу. При цьому до 1 липня 2020 року директори шкіл, які перебувають на безстрокових трудових угодах, будуть в обов’язковому порядку переведені на строкові трудові угоди на 6 років (на 1 рік – для директорів, які отримують пенсію за віком) з наступною можливістю брати участь у конкурсі.

Фінансова автономія шкіл.

Новоприйнятий Закон передбачає більше можливостей для шкіл у використанні власних коштів. Зокрема на:

  • формування структури закладу та штатного розпису;
  • встановлення доплат, надбавок, виплати матеріальної допомоги, премій та/або їхніх розмірів, інших видів стимулювання та відзначення працівників;
  • оплату поточних ремонтних робіт приміщень і споруд закладів загальної середньої освіти;
  • оплату підвищення кваліфікації педпрацівників;
  • укладення цивільно-правових угод для забезпечення діяльності закладу.

Мій особистий погляд щодо прийнятого закону.

Закон прогресивний та інноваційний. Але все ж таки є свої але.

Для більшості територій не буде проблем з тим, щоб виконати вимоги закону щодо прийняття первачків. А ось в Києві та найбільших містах України найбільші та найпрестижніші школи, хоч і є державними чи комунальними будуть намагатися обходити це положення. Величезна кількість українців знялися із своїх місць і поїхали туди, де є хоч якась робота. Часто такі сім’ї проживають у складних умовах, із складним матеріальним становищем, змушені залишатися зареєстрованими в своїх населених пунктах, тому віддадуть дитину в ту школу, яка їх дитину прийме, а не та, що ближче. В малих селах дітей практично немає і найближче село зі школою за 20-25 км, батьки не спроможні перевести дитину на домашнє навчання. Таку відстань автобус влітку буде долати за 30-40 хв., а взимку ще більше. Чи можна вважати це доступністю до місця навчання? Можливо краще створювати мережу гуртожитків для дітей із далеких сіл? В понеділок дитина приїхала, займається весь тиждень навчанням, гуртками, додатковими заняттями, перебуває цілодобово під наглядом досвідчених педагогів, а не в зимовий час їде до свого села, а потім добирається пустими вулицями до свого дому.

Створення умов для навчання хворих дітей в стаціонарах це величезний крок на зустріч дітям та їх батькам, хоча колись таке навчання було, його просто припинили із – за не достатності коштів. І тут також є величезна небезпека, що таке навчання буде для обмеженої кількості дітей, бюрократія переможе і знову ж на перепоні стане те, що коштів бракує.

Створення індивідуальної траєкторії навчання для дитини – чудово, але чи готові вчителі та школи до створення таких траєкторій? Тут потрібне систематичне навчання учителів і не лише початкових класів.

Додаткові заняття для учнів не погана ідея, але якщо вони будуть добровільними, тому що велика кількість шкіл будуть зловживати ними для підсилення навантаження учителів і учнів будуть примусово змушувати йти на такі заняття. І якщо в дитини сім уроків, то змучена та зморена вона не захоче йти на такі заняття і користі від них також буде мало.

Щодо оцінювання. А хто зможе довести, що оцінка вчителем виставлена не справедливо? Вчитель вважає, що саме таку оцінку сьогодні заслуговує учень, а учень вважає, що він все знає. Сподіваюся, що відносно цього пункту не буде зловживань. Є дуже бойові батьки, які ладні кожне слово вчителя перевірити і самі своєму чаду оцінку виставити. Це може привести до хаосу у школі і цькуванню вчителів, особливо молоденьких вчительок. Самоврядування учнів. Я тільки за, але чи в усіх школах готові учні до нього? Знову вчитель чи заступник директора буде готувати протоколи, засідання ради і т. д., щоб показати, що самоврядування в школі є? Я дуже рада за ті школи, де є активні учні і готові брати на себе відповідальність.

Для вчителів дійсно дано більше творчої свободи. Авторські програми створювалися і раніше. Більшість учителів не готові створювати такі програми і навчені працювати за стандартними офіційними програмами. Створювати свою систему оцінювання? Це можливо лише в класі, де абсолютна довіра до вчителя і він є авторитетом для учнів та батьків. Якщо такого немає, то конфлікти не забаряться. І я думаю, що не всі директори будуть готові приймати індивідуально розроблене оцінювання. Уявіть школу, де працює 100 вчителів і кожен застосує свою власну систему оцінювання. Щоб її схвалити на педраді, потрібно заступнику директора з навчальної роботи вивчити цю систему і дати своє заключення. На практиці це буде важко зробити. В головах в учнів буде хаос, як запам’ятати систему оцінювання з усіх предметів?

А ось право обирати, де проходити підвищення кваліфікації дуже добре. І в такій конкуренції обласні інститути післядипломної педагогічної освіти повинні будуть змінити свою тактику до проведення занять. Із власного досвіду скажу, що деякі викладачі інституту протягом 15 років не змінювали тексти своїх лекцій, часто заняття ні про що. І лише один раз я приїхала з таких курсів дійсно з новими знаннями з ІТ, психології, а ось з методики все те ж, що і було 20 років тому. Мені часто хотілося піти з таких курсів, а виїзні курси це лише збирання з педагогів грошей, а всі мовчать, тому що корочку отримати потрібно.

За завідування кабінетами учителі і раніше отримували доплати, потрібно лише було за власні кошти довести кабінет до вимог хоча б 80 %. За завідування кабінетами інформатики також оплачували за певних умов і кількості комп’ютерів, тут нового нічого немає.

Всі вчителі, яким за сорок, пам’ятають, що прийшовши працювати в школу отримували наставника на три роки, який вів учителя, відвідував його уроки, запрошував на свої уроки. Різниця лише в тому, що вчитель – наставник за це не отримував винагороди. Я дуже вдячна своєму наставнику, за його настанови, допомогу і просто підказку.

Безпечне середовище для дітей. Якщо б зараз була масштабна і чесна перевірка пожежниками та службою з техніки безпеки всіх навчальних закладів держави, то потрібно було б негайно закрити 60-70 % шкіл України і паперовими інструкціями вже б не відбулися. Обробка дерев’яних перекриттів була проведена у зовсім незначній кількості шкіл. У попередні десятиліття була мода оббивати класи легкозаймистими панелями та стелями. Користуватися вогнегасниками на практиці вміють лише одиниці. І таких порушень можна назвати безліч. Директор такої школи ходить і молиться кожного дня, щоб нічого не сталося. І щоб всі школи зробити дійсно безпечними, потрібні не просто кошти, а величезні кошти.

Надавати першу домедичну допомогу зобов’язаний кожний працівник школи, лише дійсно не всі це вміють. Проходження таких курсів доречно. Хоча в рамках цивільної оборони наче б то і навчаються, але теоретично, а практики мало.

А ось педагогів в нашій державі вистачає, можливо є і надлишок. Немає координації по працевлаштуванню вчителів. Відсутність житла, хоча б кімнати в гуртожитку, дорогий проїзд – все це не дає можливості вільного переміщення педагогів по території держави і заповнення вакансій.

Все таки педагог, що закінчив відповідний вуз швидше адаптується в школі, вже знає методику викладання предмета, вміє організовувати позакласну роботу, має знання з вікової педагогіки та психології. Якщо лише потрібно сухо викладати математику чи фізику, то можна в школу запросити і не педагога.

Все, що в даному законі записано про директорів та вчителів - пенсіонерів – вірно. Директор не повинен триматися все життя за свою посаду і вважати її тільки своєю і, не дай бог, хтось ще буде претендувати на неї. А педагог – пенсіонер, який дійсно потрібен школі, здоровий фізично та психічно, завжди буде затребуваний.

Даний закон можливий до повного виконання лише при величезних фінансових затратах держави, а якщо таких не буде, то навіть, ті школи, що залишаться після реорганізації не будуть відповідати всім вимогам даного закону. Бажаю молоді, що закінчили школу на відмінно, прийти в освіту і стати її гордістю.