Дзвінко щебече соловей, аж розливається його пісня над садом, лине до річки. Матуся сварить мене за ранні прогулянки до річки, але літо так швидко закінчується. Я біжу вниз, на своє улюблене місце.
Сонце вже трішки піднялося, день буде сьогодні чудовий. Тихо сідаю на лаву, так не хочеться сполохати цю тишу. Шелестить річка, лише чути наш водоспад, що біля млину. Ось біля берега вода стояча, тільки злегка погойдуються листочки верби, а далі вода крутиться воронкою і несеться до середини річки. А далі на середині лине швидко, там велика глибина. Біла піна підбивається до лівого берега. На кручі густо поросли верболози і звисають до самої води.
Хоч і прохолодно, але знімаю черевики. Мокрий пісок заповзає між пальцями, холод добрався до самих колін. Бррр, змерзла, час повертатися до дому.
Побіжу через стайні, привітаю мого улюбленого Рижика, давно я не каталася на ньому, потрібно вибрати час.
Сьогодні з братом будемо допомагати тату саджати кущі та дерева, що він привіз із подорожі.
Після сніданку пішли спочатку до входу в маєток, там посадили кущі нового бузку, цвіт його зовсім інший ніж у звичайного. А ось в парку посадили дерева грецького горіха та ще з десяток екзотичних дерев.
Після обіду зайшов тато і почав обіцяну розмову.
-Доню, моя люба доню. Ти знаєш, що ми з мамою зробили все можливе, щоб твій брат навчався в Києві. Він стане дипломованим інженером і я спокійний за його майбутнє. Але, не зважаючи на всі пересуди, я хочу, щоб ти також навчалася далі. Ви отримали освіту в приватних учителів, пора поїхати до пансіону. Я домовився з директором пансіону в місті, все оплатив і ти рік будеш учитися вчителювати.
Моїм емоціям не було меж. Я кинулася до тата, обнімала його, цілувала, стрибала. Я так шуміла, що прибігли мама та Петро. Мама знала про рішення тата, а Петро ні. Вони були раді за мене.
Наша родина була не зашкарубла поміщицька патріархальна сімейка, ми хотіли йти з часом у ногу на скільки це було можливо в провінції. Плани батька та брата були грандіозними, так хотілося, щоб у них все збулося.
Після вечері мама прийшла до мене погомоніти. Вона розповідала про свою молодість, про те, де зустріла тата. Сім’я ні тата, ні мами не були проти їх одруження. Потім мама переїхала в родинний маєток тата, хоча в нього є ще землі не лише тут. Але там побудовані не великі будинки і лише наш будинок найбільший і найкрасивіший.
Наші найближчі сусіди, вельможні пани, приїжджають до нас у гості і ми до них їздимо. Життя тече спокійно, розмірено, без зайвої метушні. Іноді здається, що тут час зупинився.