Сьогодні встала рано. Підібрала одяг для поїзди селом. Сукню вибрала найскромнішу, щоб було зручно і селянські родини сприйняли мене не вороже.

Екіпаж було запряжено і ми з управляючим Захаром Іллічем рушили у дорогу. Почали з найближчих родин. Це була заможна родина і в них є дві доньки 8 та 9 років.

Майже всі селянські хати були не високі, але складені з колод на призьбі, оброблені глиною, щоб не було щілин та білені ззовні та всередині, під солом’яним дахом. Підлога у хатах глиняна. Кожного тижня господиня змащувала підлогу свіжою червоною глиною. Піч стояла в кутку біля вхідних дверей, була велика, щоб всі діти на ній вмістилися, димар здіймався високо над стріхою. Щоб тепліше було у хаті вікна робили не великі, виходили вони на схід або південь, обов’язково були сіни та поріжок. Часто біля хати стояла комора. Хлів для худоби стояв окремо, був довгим, щоб вся худоба вмістилася. У багатших хатах було багато доріжок на долівці, а на стінах рушників. У бідніших висів лише божник. Завжди в хатах є ослони різної ширини та довжини, скриня чи декілька скринь. На покутті в усіх хатах висять ікони. У заможніших родинах уже були гасові лампи, а решта продовжувала користуватися каганцями. Біля хати скрізь росте багато вишень, слив, яблунь та буяють квіти.

У першому будинку нас зустріла господиня, говорила привітно та сказала, що вони вже радилися з чоловіком і вирішили, що менша хай йде на науку, а старша ні, бо треба малечу глядіти. Але це також був добрий знак.

Ми об’їхали не менше, ніж сто хат. Багато, хто нам відмовляв, але все ж таки ми змогли до мого класу записати двадцять дівчаток. Зійшлися на тому, що заняття розпочнемо першого жовтня, коли основні сільськогосподарські роботи завершаться і буде більше вільного часу.

У селі давно уже була земська школа. Там навчалися хлопчики. Після великої пожежі будова школи згоріла, але за кошти земства та нашої родини школу відбудували. Це була велика будова із залізним дахом, стіни оброблені мохом та дошками. У цьому ж приміщенні окремо зробили квартиру для вчительки. Це було двохкімнатне приміщення з виходом на вулицю та в приміщення школи. У першій кімнаті стояла піч, друга була для відпочинку. У школі було пічне опалення, освітлення гасове. Навчальне та письмове приладдя надавалося безкоштовно. Земство призначило платню жінці – прибиральниці. Вона готувала їжу для вчительки, прибирала в її кімнатах та в класі школи. Продукти для вчительки постачалися з панської комори та жертвувалися селянами. Але молоді вчительки не охоче їхали у віддалене село. Ось і цього року знову призначено земством молоду вчительку, незабаром вона повинна приїхати в село, адже заняття в школі розпочнеться першого вересня. Так хочеться з нею познайомитися.

Навчання хлопчиків спочатку було трирічним, а потім чотирирічним. Училися писати та читати російською мовою, викладалася арифметика, Закон Божий, церковний спів, а ще учні отримували початкові знання з географії, природознавства.

За таким же зразком і я буду навчати дівчаток, хоча хотілося б додати ще рукоділля та уроки співу не церковного.

Ось так і розпочну свій навчальний рік.